Слово до батьків

Епіграфом мого звернення нехай будуть слова великого Каменяра – І.Я. Франка:

Книги морська глибина:

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

Перш за все, прохаю вас, шановні батьки, відповісти на декілька питань.

Чи даруєте ви своїм дітям книги? Які? Кому і де ви купуєте книги?

Чи купуєте Ви книги разом із дітьми?

Чи практикуєте Ви у своїй родині години сімейного читання?

ПОБАЖАННЯ. Загальновідомо, що батьки виховують дітей особистим прикладом.

Тому:

-         Вдома повинні бути власні книги і у дорослих, і у дітей.

-         Збирайте не рідкісні книги, а потрібні, необхідні, цікаві Вам і Вашим дітям. І навіть не збирайте, а відшуковуйте їх.

Вдумайтеся в те, що я вам зараз скажу, посилаючись на народну мудрість: «На землі існує три головні цінності, три чуда:

хліб, щоб народ завжди був здоровий і сильний;

жінка, щоб не обривалася нитка життя;

книга, щоб не обривався зв’язок часів».

Було б надзвичайно добре, аби одне із чудес – книга, зайняла у кожній родині чільне місце.

Без малого дві тисячі років тому римський оратор Цицерон сказав: «Будинок без книги подібний тілу, позбавленому душі». Пройшли століття і домашні бібліотеки стали важливим показником культури народу.

Домашня бібліотека. Скільки це книг – п’ятдесят? Сто? Двісті? Тисяча?

Цінність домашньої бібліотеки – не у кількості книг. Найперше спитайте у себе і своїх дітей: для чого потрібна вам саме така домашня бібліотека? Чи справді Ви любите ті книги, які зібрали? Чи важливі і дорогі вони для вас? Чи Ви вирішили мати їх при собі, перечитати, порекомендувати прочитати дітям, дати товаришам? Чи все відбувається випадково: подарували на день народження, купили одного разу чи товариш віддав зайву. Тоді це не бібліотека, навіть якщо книг збереться багато.

Звичайно, важко уявити собі сучасну людину без книги. Але є її раби, жертви книгоманії. Про одну із таких жертв розповідає англійський письменник Хью Джонс у гуморесці «Всіма правдами й неправдами».

Його дім був набитий книгами доверху. Тільки в середині був залишений малесенький – на одну людину – лаз, від якого до вхідних дверей вів вузенький прохід. Коли йому потрібно заглянути в одну із книг, які були у нього, він змушений був вибиратися із дому і купувати новий екземпляр цієї книги – відшукувати свій особистий йому було не під силу. Він був уже не володарем, а рабом своїх книг.

Отже, в домашній бібліотеці бажано б розмістити: книги-довідники, науково-популярну літературу за вашою спеціальністю та з області, яка цікавить молодших членів вашої родини. Художню літературу розмістити за алфавітом.

До книг із особистої бібліотеки потрібно постійно звертатися. Читайте їх вголос всією родиною – не для дітей, а разом із дітьми. Улюблені ваші книги можна переказувати їм, якщо читати дітям ще рано. Порадьте синові чи доньці прочитати улюблену книгу вашого дитинства.

Про прочитані книги потрібно говорити, а не випитувати і тим більше не вимагати звіту: що прочитав, що зрозумів? Не нав’язуйте своїх поглядів молодшим членам родини, а разом із ними, на правах більш досвідченого, а тому – розумнішого читача, роздумуйте над книгою.