Епіграфом мого звернення нехай будуть слова
великого Каменяра – І.Я. Франка:
Книги морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
Перш за все, прохаю вас, шановні батьки,
відповісти на декілька питань.
Чи даруєте ви своїм дітям книги? Які? Кому і де ви
купуєте книги?
Чи купуєте Ви книги разом із дітьми?
Чи практикуєте Ви у своїй родині години сімейного
читання?
ПОБАЖАННЯ. Загальновідомо, що
батьки виховують дітей особистим прикладом.
Тому:
-
Вдома повинні бути власні книги і у дорослих, і у дітей.
-
Збирайте не рідкісні книги, а потрібні, необхідні, цікаві
Вам і Вашим дітям. І навіть не збирайте, а відшуковуйте їх.
Вдумайтеся в те, що я вам зараз скажу, посилаючись
на народну мудрість: «На землі існує три головні цінності, три чуда:
хліб, щоб народ завжди був здоровий і сильний;
жінка, щоб не обривалася нитка життя;
книга, щоб не обривався зв’язок часів».
Було б надзвичайно добре, аби одне із чудес – книга,
зайняла у кожній родині чільне місце.
Без малого дві тисячі років тому римський оратор
Цицерон сказав: «Будинок без книги подібний тілу, позбавленому душі». Пройшли
століття і домашні бібліотеки стали важливим показником культури народу.
Домашня бібліотека. Скільки це книг – п’ятдесят?
Сто? Двісті? Тисяча?
Цінність домашньої бібліотеки – не у кількості
книг. Найперше спитайте у себе і своїх дітей: для чого потрібна вам саме така
домашня бібліотека? Чи справді Ви любите ті книги, які зібрали? Чи важливі і
дорогі вони для вас? Чи Ви вирішили мати їх при собі, перечитати,
порекомендувати прочитати дітям, дати товаришам? Чи все відбувається випадково:
подарували на день народження, купили одного разу чи товариш віддав зайву. Тоді
це не бібліотека, навіть якщо книг збереться багато.
Звичайно, важко уявити собі сучасну людину без
книги. Але є її раби, жертви книгоманії. Про одну із таких жертв розповідає
англійський письменник Хью Джонс у гуморесці «Всіма правдами й неправдами».
Його дім був набитий книгами доверху. Тільки в
середині був залишений малесенький – на одну людину – лаз, від якого до вхідних
дверей вів вузенький прохід. Коли йому потрібно заглянути в одну із книг, які
були у нього, він змушений був вибиратися із дому і купувати новий екземпляр
цієї книги – відшукувати свій особистий йому було не під силу. Він був уже не
володарем, а рабом своїх книг.
Отже, в домашній бібліотеці бажано б розмістити:
книги-довідники, науково-популярну літературу за вашою спеціальністю та з
області, яка цікавить молодших членів вашої родини. Художню літературу
розмістити за алфавітом.
До книг із особистої бібліотеки потрібно постійно
звертатися. Читайте їх вголос всією родиною – не для дітей, а разом із дітьми.
Улюблені ваші книги можна переказувати їм, якщо читати дітям ще рано. Порадьте
синові чи доньці прочитати улюблену книгу вашого дитинства.
Про прочитані книги потрібно говорити, а не
випитувати і тим більше не вимагати звіту: що прочитав, що зрозумів? Не
нав’язуйте своїх поглядів молодшим членам родини, а разом із ними, на правах
більш досвідченого, а тому – розумнішого читача, роздумуйте над книгою.
